Чи зможе Україна в дійсності створити свою ядерну зброю

В наслідок порушення Будапештському угод країнами-гарантами, на думку ряджа експертів, Україна має повне право вийти і зі свого боку з даної домовленості. Правда залишаються і інші угоди з ядерної безпеки, але нагадаємо, що саме наявність ядерної зброї було останнім з аргументів під час «Війни Судного дня» в Ізраїлі, коли арабські армії впритул підійшли до Тель-Авіву.

Україна входить в 10-тку країн світу з видобутку Урана. Ми видобуваємо в рік близько 1000 тонн природного урану. В природному урані міститься близько 1% U235, який є основою атомної бомби «гарматного типу». Тобто потенційно в рік добувається близько 5-10 тонн U235. Цього матеріалу достатньо для створення близько 100 атомних зарядів, аналогічних «Малюкові», скинутому на Хіросіму. При цьому маса такої «примітивною бомби» навряд чи буде менше 2000 кг і Україна не має коштів доставки такого важкого заряду, за винятком декількох законсервованих бомбардувальників Ту-16. У варіанті використання плутонію можна створити бомбу вагою значно менше.

Однак це не головна складність. Складніше добути чистий збройовий уран або перетворити природний Уран в спеціальних реакторах в збройовий Плутоній для більш компактних бомб имплозивного типу. Також для плутонієвих бомб необхідні ще два важливих пристрою – спеціальний електронний детонатор, який прийдеться або розробити або купити і нейтронний ініціатор – золота пігулка з вмістом суміші беррілія і полонію. Її мета збільшити під час обтиску плутонієвої бомби вихід нейтронів для збільшення ефективності ядерної реакції.

Видобуток збройового Урана можлива з використанням високоспритних газових центрифуг, які зараз є у декількох країн в світі. Власне розробка і проізводсвто таких пристроїв досить затратні. США під час реалізації проекту «Манхеттен» витратили два роки і сотні мільйонів доларів на будівництво такого заводу центрифуг. Також цей процес не можливо буде приховати через його масштабності від моніторингових організацій.

Напрацювання Плутония можлива в атомних реакторах, в тому числі і на Україні при певній їх доопрацювання. Однак потрібно також масштабне виробництво з очищення плутонію після ядерного циклу. Буде потрібно і техніка з виробництва електронних детонаторів, нейтронних джерел. Але із застосуванням центрального нейтронного ініціатора складно створити компактний атомний заряд. Тут слід застосувати більш прогресивну технологію на основі електростатичних трубок, що з урахуванням використання плутонію дозволить створити заряд вагою близько 500кг, який може доставити до мети як український фронтовий винищувач, так і балістичних ракета Точка-У.

Виділення плутонію з відпрацьованого палива здійснюється радіохімічними методами на спеціальних виробництвах. Через високу радіоактивності відпрацьованого палива всі операції з його переробки ведуться за допомогою дистанційних засобів в «каньйонах” з товстими бетонними стінами. Процес виробництва плутонію супроводжується утворенням великих обсягів радіоактивних та токсичних відходів і вимагає створення складної інфраструктури для їх обробки і поховання.

Масштаби виробництва ядерної зброї і терміни складуть від 2-х до 5-6 років, при витратах в кілька мільярдів доларів – так вважають фахівці. Для цього потрібно буде зробити завод з очищення Урана і ресурси з напрацювання плутонію на атомних станціях. Засоби очищення плутонію, підприємство з виробництва нейтронних ініціаторів і електронних детонаторів. Потрібні будуть також і фахівці – не менше 500-1000 висококваліфікованих інженерів в атомній області. Оціночно можна сказати, що це 2 млрд. Доларів щорічно. В результаті Україна стане ядерною державою.

А що ж з засобами доставки?

Для цієї мети можна використовувати напрацювання заводу Південмаш, який спеціалізується на виробництві балістичних ракет. Ракети «Дніпро» і «Циклон», які виробляє це підприємство можуть бути адаптовані для доставки ядерного вантажу на протязі року. А потенційно тактичним транспортувальником ядерної зброї може стати комплекас «Скіф» з радіусом дії до 300 км., Який існує правда поки на папері. Носіями зможуть бути і українські літаки Су24, МІГ29.

За даними військових експертів для нанесення «катастрофічного збитку» будь-якого з ядерних держав планети досить мати в арсеналі близько 400 ядерних зарядів і засобів їх доставки. Таким чином через 8 років з моменту створення «сил ядерного стримування», Україна зможе отримати достатню кількість коштів, щоб нанести непоправної ущерд будь-якому агресорові. Однак роботи по «ядерної темі» однозначно приведуть Україну до міжнародної ізоляції на довгі роки.

«Русский Єврей»