Тимофій Нагорний та Наташа Валевська побували в жіночій в’язниці

Чернігів – це місто, в якому кожен куточок має свою історію. Однак є в цьому прекрасному місті і місце, яке обходять стороною не тільки туристи, а й місцеві жителі – це жіноча колонія №44.

На поточний момент часу у виправній установі покарання відбувають близько 400 жінок. Кожна з ув’язнених – це не просто номер в загальному списку, а перш за все людина, яка має такі самі права, як і кожен громадянин України. Щоб дізнатися про те, як живеться жінкам за колючим дротом, в рамках громадської ініціативи «Пліч о пліч», колонію відвідали Тимофій Нагорний (Фонд волонтерів України) і Наталія Валевська (українська співачка). Вік ув’язнених колонії №44 – від 18-и до 70-и років. Однією з особливостей даного виправного закладу, є надання допомоги в отриманні базової освіти, проте проблем в колонії дуже багато і всі вони потребують термінового вирішення. Як керівництво колонії, так і ув’язнені, відзначають, що найбільша проблема – це відсутність уваги, як з боку влади країни, так і суспільства.

«Я НЕ ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙМАЮ УЧАСТЬ В РАМКАХ ГРОМАДСЬКОЇ ІНІЦІАТИВИ «ПЛІЧ О ПЛІЧ» РАЗОМ ЗІ СВОЇМ ДРУГОМ ТИМОФІЄМ НАГОРНИМ. СЬОГОДНІ Я ВПЕРШЕ ВІДВІДАЛА ЖІНОЧУ КОЛОНІЮ НОМЕР 44 У ЧЕРНІГОВІ І Я ПРИВЕЗЛА НЕ ТІЛЬКИ НЕОБХІДНІ ПРЕДМЕТИ І РЕЧІ ДЛЯ ЖІНОК, А Й СВОЄ МИСТЕЦТВО. Я БАЧИЛА РАДІСТЬ В ОЧАХ ЖІНОК, КОЛИ ЗВУЧАЛИ МОЇ ПІСНІ І ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ НАЙГОЛОВНІШЕ!», ПОДІЛИЛАСЯ СВОЇМ ВРАЖЕННЯМ НАТАЛІЯ ВАЛЕВСЬКА.

Важливо відзначити, що нинішнє керівництво колонії прагне до того, щоб створити всі умови для реабілітації ув’язнених і перш за все відновлення їх морального духу. Так на території виправної установи, був поставлений православний храм святої Великомучениці Анастасії Узорішительниці, яка є заступницею всіх ув’язнених. Можна не сумніватися, що віра в Бога – це найсвітліше в нашому житті і єдиний шлях уникнути «чорного» минулого.

Однією з найстрашніших проблем Чернігівської виправної колонії №44 став туберкульоз. У 2009 році більш ніж 50 ув’язненим був поставлений страшний діагноз – туберкульоз. Це особливо страшно з урахуванням того, що крім жінок на території колонії перебувають діти, мами яких відбувають покарання. Тільки оперативне втручання медичної служби і допомога волонтерів, дозволило локалізувати проблему і не допустити її розширення.

«ВОЛОНТЕРИ ЗАВЖДИ ГОТОВІ НАДАТИ ВСЮ НЕОБХІДНУ ДОПОМОГУ І СЬОГОДНІ МИ НЕ ТІЛЬКИ ПРОПОНУЄМО ДОПОМОГУ, А Й ЗАПРОШУЄМО, ПІСЛЯ ВІДБУТТЯ ТЕРМІНУ, ДОЛУЧИТИСЯ ДО ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ. ПОСТІЙНА ЗАЙНЯТІСТЬ, РІШЕННЯ СКЛАДНИХ ПРОБЛЕМ, ДОПОМОГА ЛЮДЯМ – ЦЕ ВСЕ ЩО СУПРОВОДЖУЄ ЖИТТЯ ВОЛОНТЕРІВ І НЕ МАЄ СУИНІВУ В ТОМУ, ЩО ЦЕ ЖИТТЯ ВІДСУНЕ НА ДРУГИЙ ПЛАН АБО ПОВНІСТЮ ЗІТРЕ З ПАМ’ЯТІ, ТІ МОМЕНТИ ПРОВАЛУ і ПАДІННЯ», РОЗПОВІДАЄ ТИМОФІЙ НАГОРНИЙ.

Втім, варто відзначити, що, незважаючи на високі паркани і колючий дріт, життя в колонії не зупиняється ні на секунду. Дівчата одружуються, народжуються діти, але для кожної з ув’язнених важливо знати, що вони не стали ізгоями в суспільстві і по закінченню терміну покарання вони зможуть повернутися додому в звичне життя без клейма ганьби. Варто відзначити, що всі учасники громадської ініціативи «Пліч о пліч» висловили впевненість, що тільки спільними зусиллями можна допомогти кожній людині, яка в силу обставин опинилася в ізоляції від суспільства.